При доборі суддів Громадська рада доброчесності не допомагає, а шкодить

Категорія: Новини Автор: feykaktiv0 Comments

314 просмотров

Особи, не обізнані у тонкощах процесу здійснення правосуддя та які не мають знань у сфері юриспруденції, не можуть бути об’єктивними при здійсненні кваліфікаційного оцінювання суддів.

Отож, чи потрібна Громадська рада доброчесності при доборі суддів?

Судовою реформою передбачалося залучення до процесу відбору суддів громадськості, що мало б посприяти підвищенню об’єктивності та неупередженості цього процесу, а саме роботі Громадської ради доброчесності (ГРД). На ГРД було покладено функції щодо сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (або кандидата) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Як зазначає у своєму блозі партнер АО «Фомін та партнери», кандидат юридичних наук, експерт в галузі судоустрою Євгеній Вандін, “ГРД не є юридичною особою та здійснює свою діяльність суто на волонтерських засадах. У зв’язку з цим виникає питання: яка мотивація спонукає членів ГРД до виконання надзвичайного обсягу роботи щодо встановлення відповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності?! Ці люди витрачають і свій час, і власні зусилля на збирання та обробку великого масиву інформації щодо суддів (та кандидатів на посаду судді), складання висновків щодо їх здатності здійснювати правосуддя. Це складний процес, що вимагає від членів ГРД надзвичайної наполегливості та відповідальності, але, як було вирішено «реформаторами», така діяльність не оплачується.

Водночас це не виключає фінансування потреб ГРД та її членів, зокрема, з інших джерел. Діяльність ГРД не фінансується коштами державного бюджету, однак відомо, що на практиці діяльність членів ГРД оплачується грантовими коштами громадських організацій. Відтак, говорити про реальну незалежність ГРД, сформованою зборами представників громадських об’єднань, підстав немає.

Разом з тим у більшості випадків висновки ГРД, які фактично є віддаленими від реалій і потреб судочинства та не свідчать про наявність або відсутність у судді (або кандидата) необхідної компетенції, не враховуються ВККС при вирішенні питань щодо проходження такого оцінювання суддями та кандидатами у судді. Власне, сама діяльність ГРД спрямована виключно на критику суддів (та кандидатів на посади суддів).

Особи, не обізнані у тонкощах процесу здійснення правосуддя та які не мають знань у сфері юриспруденції, не можуть бути об’єктивними при здійсненні кваліфікаційного оцінювання суддів. Адже кваліфікаційне оцінювання передбачає собою наявність спеціальних знань, задля забезпечення встановлення відповідності суддів (та кандидатів) критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності.

Маємо ситуацію, за якої процес кваліфікаційного оцінювання суддів фактично намагаються перетворити на реаліті-шоу: будь-хто охочий може відслідковувати процес кваліфікаційного оцінювання в режимі онлайн та надавати при цьому свою некомпетентну оцінку. Така абсолютна прозорість проведення кваліфікаційного оцінювання, очевидно, не сприяє авторитету судової гілки влади.

Відтак, участь громадськості у такому складному процесі, як кваліфікаційне оцінювання суддів, на практиці показала свою невиправданість та недоцільність. Добір суддівського корпусу має здійснюватися виключно за участі висококваліфікованих осіб, які мають багаторічний досвід роботи в судочинстві, а саме — колишніх суддів, прокурорів, адвокатів. Тільки такі особи розуміють усі особливості та тонкощі процесу здійснення правосуддя, мають власне, фахове бачення того, яким має бути ідеальний суддя. Тому, поки в процесі встановлення здатності суддів (та кандидатів) здійснювати правосуддя братимуть участь особи, які є сторонніми щодо процесу судочинства та які не є фаховими юристами, ми не зможемо забезпечити в Україні належний рівень функціонування судової гілки влади”.

Джерело

 Коментарі

Поділитися записом